| Strona główna | O firmie | Książki | Kontakt |
 |
Лемківскы церкви 
Єжы Жак - Знимкы Анджей Пєцух - Зміст Переклад на лемківскій язык: Моніка Тылявска Языкова консультация Галіна Малецка Галіна Малецка: Збіґнєв Карашевскій і Івона Міськєвіч
|
| частины альбуму |
Лемковина то краіна на польско-словацкым пограничы і замешкана од вельох столітій по 1947 рік през Лемків. Розтігат ся она на просторі Низкого і части Сандецкого Бескіду. В Польщы єй границі на заході вызначат долина Попраду, а на сході пасмо Высокого Ділу і доріча Ославы і Ославиці. До Лемковины зараховує ся тіж невеликій осадничий остров, втинаючий ся клином в Малы Пєніны і званий Шляхтовском Русьом. Руснакы, котры замешкували тоты землі в прошлости, сами себе называли Руснаками або Русинами і так само были называны през Поляків і Словаків. Окрысліня «Лемкы» возникло в однесіню до них в 2 половині XIX столітя. Припущат ся, же взяло ся оно з часто выгваряного през мешканців тых земель слова «лем», «лен», спільного для рускых і словацкых бесід. Пак тота назва приняла ся яко окрысліня вшыткых рускых, грекокатолицкых і православных мешканців тых теренів. Самы Лемкы ріжнят ся – як ходит про іх власну достоменніст – єдны чуют ся лем Лемками, а докладнійше Лемками-Русинами, часто одкликуют ся при тым до давных старорускых традыций, інчы уважают ся за Лемків-Украінців. Цінне є єднак тото, же не смотрячы на ріжниці, підтримуют і розвивают свою традыцийну духову і материяльну культуру. Найбарже видочным і характерным елементом гірского краєвиду Лемковины сут деревяны і муруваны церкви. Становлят они найціннійше свідоцтво віры, культуры і доробку іх будовничых – Лемків. Іх красу доціняют єднако туристы як і теперішні мешканці тых теренів. Серед них є Єжы Жак, знаний фотоґрафік з Крениці, автор знимок в тым альбумі, і Анджей Пєцух з Ґорлиц, автор змістів описуючых церкви і місцевости, в котрых были побудуваны. В альбумі сут представлены вшыткы забытковы лемківскы церкви, якы захоронили ся в польскій части Лемковины од тых, котры лежат на заході Явірок, през села Верхомля Велика і Милик над Попрадом, Ізбы і Брунары над ріком Білом, аж по церкви в долинах рік Ославы і Ославиці, в селах такых як Команьча, Тужаньск і Щавне. Праві вшыткы церкви в альбумі показаны сут в своім початковым, натуральным оточыню. Деревяны і муруваны храмы дают приклад ріжных епох і архітектонічных стылів. Найстарший серед них, побудуваний в 1600 році заховал ся в Поворознику, наймолодшы церкви то тоты, котры возникли перед выбухом II світовой вiйны, і пару новых, збудуваных в Ґорлицях, Куляшнім, Креници і Зындранові. Дополніньом знимок, котры вказуют красу церковной архітектуры сут фотоґрафіі вказуючы важны для Лемків реліґійны подіі, на приклад торжества на горі Явір в Высові Здрою, свято Йордана в Панкні, кєрмеш в Вільхівци, як тіж обходжены в Новици праздникы звязаны зо святом Успіня Пресвятой Богородиці.